бистроногий
БИСТРОНО́ГИЙ, а, е. Який швидко ходить, бігає; легкий на ходу, прудкий.
Кричить він услід їм [татарам] і пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком… (Мирний, II, 1954, 118);
А бистроногі хлопчаки Зайчат ганяють в кручі (Гірник, Сонце.., 1958, 191).
Словник української мови (СУМ-11)