бистроногий
БИСТРОНО́ГИЙ, а, е, поет.
Який швидко ходить, бігає; легкий на ходу, прудкий.
Гнались чужинці за Марійкою, але не зловити їм бистроногу наддністрянку (з легенди);
Кричить він услід їм [татарам] і пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком... (Панас Мирний);
А бистроногі хлопчаки Зайчат ганяють в кручі (М. Гірник).
Словник української мови (СУМ-20)