бистроумний
БИСТРОУ́МНИЙ, а, е, заст.
Який відзначається здатністю швидко схоплювати розумом, розуміти; бистрий на розум; кмітливий.
Нарешті Сельм і Тур обрали мага, Людину бистроумну, красномовну (А. Кримський);
– І гніватись на нього? Та за що?.. Що бистроумний? Хитрий? (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)