бистроумний
БИСТРОУ́МНИЙ, а, е, заст.
Який відзначається здатністю швидко схоплювати розумом, розуміти; бистрий на розум; кмітливий.
Нарешті Сельм і Тур обрали мага, Людину бистроумну, красномовну (А. Кримський);
– І гніватись на нього? Та за що?.. Що бистроумний? Хитрий? (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бистроумний — бистроу́мний прикметник книжн., рідко Орфографічний словник української мови
- бистроумний — див. розумний Словник синонімів Вусика
- бистроумний — БИСТРОУ́МНИЙ, а, е. Який відзначається здатністю швидко схоплювати розумом, розуміти; бистрий на розум; кмітливий. Нарешті Сельм і Тур обрали мага, Людину бистроумну, красномовну (Крим., Вибр., 1965, 198); — І гніватись на нього? Та за що?.. Що бистроумний? Хитрий? (Коб., І, 1956, 77). Словник української мови в 11 томах