1. Словник української мови в 11 томах

бистроумний

БИСТРОУ́МНИЙ, а, е. Який відзначається здатністю швидко схоплювати розумом, розуміти; бистрий на розум; кмітливий.

Нарешті Сельм і Тур обрали мага, Людину бистроумну, красномовну (Крим., Вибр., 1965, 198);

— І гніватись на нього? Та за що?.. Що бистроумний? Хитрий? (Коб., І, 1956, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бистроумний — бистроу́мний прикметник книжн., рідко Орфографічний словник української мови
  2. бистроумний — БИСТРОУ́МНИЙ, а, е, заст. Який відзначається здатністю швидко схоплювати розумом, розуміти; бистрий на розум; кмітливий. Нарешті Сельм і Тур обрали мага, Людину бистроумну, красномовну (А. Кримський); – І гніватись на нього? Та за що?.. Що бистроумний? Хитрий? (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  3. бистроумний — див. розумний Словник синонімів Вусика