благоволити
БЛАГОВОЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. і док.
1. тільки недок., до кого, кому, заст. Бути доброзичливим, прихильним, приязним до когось.
Пажі боролися між собою за любов королеви, а вона однаково благоволила до обох (із журн.).
2. тільки док., з інфін., ірон. Виявити бажання, охоту зробити що-небудь.
Аж потіють, та товпляться, Щоб то ближче стати Коло самих [царя]: може, вдарять Або дулю дати Благоволять (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)