благоволити
БЛАГОВОЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., з інфін., заст., ірон. Виявити бажання, охоту зробити що-небудь; зволити.
Аж потіють, та товпляться. Щоб то ближче стати Коло самих [царя]: може вдарять Або дулю дати Благоволять (Шевч., І, 1951, 247).
Словник української мови (СУМ-11)