благодушний
БЛАГОДУ́ШНИЙ, а, е.
Лагідний, ласкавий, прихильний до людей; добродушний.
Благодушний чоловік;
// Який виражає лагідність, ласкавість.
Велика й благодушна фігура о. Василя, безперестанне бурчання старої матушки .. навівали на душу спокій (М. Коцюбинський);
Сагайдачний рвучко обертається, зусиллям волі зганяє з обличчя турботу і рушає назустріч Замойському з привітною і благодушною всмішкою (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)