благодушний
БЛАГОДУ́ШНИЙ, а, е. Лагідний, ласкавий, прихильний до людей; добродушний.
Велика й благодушна фігура о. Василя, безперестанне бурчання старої матушки.. навівали на душу спокій (Коцюб., І, 1955, 320);
// Який виражає лагідність, ласкавість.
Сагайдачний рвучко обертається, зусиллям волі зганяє з обличчя турботу і рушає назустріч Замойському з привітною і благодушною всмішкою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 418).
Словник української мови (СУМ-11)