благонамірений
БЛАГОНАМІ́РЕНИЙ, а, е, заст.
1. Який має добрі, щирі наміри.
Як і всі благонамірені люди, люблю й сам, щоб вади людської натури, принаймні в фантастичному оповіданні, справлялись, але жодним робом не перемагали (В. Самійленко).
2. Те саме, що благонаді́йний 2.
Один з об’єктів щедрінської інтерпретації – “благонамірений” дворянин, який пережив загальну ейфорію “визволення” селян, але насправді несе в собі весь багаж минулого, не знайшов себе в новій дійсності (з публіц. літ.);
За словами Гаррі Сінклера Льюїса, один благонамірений каліфорнійський пастор, прочитавши його книжку, побажав зібрати юрбу і вчинити над автором суд Лінча (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)