благонамірений
БЛАГОНАМІ́РЕНИЙ, а, е, заст.
1. Який має добрі, щирі наміри.
Як і всі благонамірені люди, люблю й сам, щоб вади людської натури, принаймні в фантастичному оповіданні, справлялись, але жодним робом не перемагали. (Володимир Самійленко, II, 1958, 238 ).
2. Те саме, що благонаді́йний 2.
Словник української мови (СУМ-11)