благополучний
БЛАГОПОЛУ́ЧНИЙ, а, е.
Який перебуває в доброму стані; який щасливо, успішно відбувається чи закінчується; щасливий, успішний, добрий.
Була вчора благополучна, а вночі і занедужала (Сл. Гр.);
[Микола:] Ну, прощай, брат, благополучної тобі дороги (І. Карпенко-Карий);
Комплектувати свиноферми необхідно тільки з поголів'я благополучних щодо чуми місцевостей (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)