благополучний
БЛАГОПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який перебуває в доброму стані; який щасливо, успішно відбувається чи закінчується; щасливий, успішний, добрий.
Була вчора благополучна, а вночі і занедужала (Сл. Гр.);
[Микола:] Ну, прощай, брат, благополучної тобі дороги (К.-Карий, І, 1960, 326);
Комплектувати свиноферми необхідно тільки з поголів’я благополучних щодо чуми місцевостей (Соц. твар., 7, 1956, 55).
Словник української мови (СУМ-11)