благополучно
БЛАГОПОЛУ́ЧНО. Присл. до благополу́чний.
День пройшов благополучно (Мирний, IV, 1955, 246);
Благополучно повертаючись із завдання, вони [розвідники] щоразу приносили для командування цінні відомості (Шиян, Гроза.., 1956, 415);
// у знач. присудк. сл.
— Я певна, що все буде благополучно (Собко, Справа.., 1959, 7).
Словник української мови (СУМ-11)