Словник української мови у 20 томах

благотворець

БЛАГОТВО́РЕЦЬ, рця, ч., заст.

Те саме, що доброді́йник.

А народився благотворець Святий Миколай у Малій Азії. Коли багаті батьки лишили йому велику спадщину, – роздав усе бідним (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. благотворець — благотво́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. благотворець — -рця, ч. Той, хто творить добро.  Великий тлумачний словник сучасної мови