благотворець

благотво́рець

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. благотворець — -рця, ч. Той, хто творить добро.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. благотворець — БЛАГОТВО́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Те саме, що доброді́йник. А народився благотворець Святий Миколай у Малій Азії. Коли багаті батьки лишили йому велику спадщину, – роздав усе бідним (із журн.).  Словник української мови у 20 томах