благотворець

благотво́рець

-рця, ч.

Той, хто творить добро.

Значення в інших словниках

1. благотворець — благотво́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. благотворець — БЛАГОТВО́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Те саме, що доброді́йник. А народився благотворець Святий Миколай у Малій Азії. Коли багаті батьки лишили йому велику спадщину, – роздав усе бідним (із журн.).  Словник української мови у 20 томах