бленда
БЛЕ́НДА, и, ж.
1. В оптичних приладах – деталь, признач. для захисту об'єктива від бокових розсіяних променів світла.
Бленда призначена для захисту прицілу та ока від потрапляння променів розсіяного світла, що йдуть під кутами більшими, ніж поле зору прицілу (з наук.-техн. літ.);
Якщо джерело контурного світла розташоване на рівні об'єктива, то в цьому разі не допоможе і бленда (з навч. літ.).
2. гірн. Різновид ліхтарів, які використовуються для освітлення рудників.
Освітлення копалень здійснювалось за допомогою свічок, які ставили в особливі підсвічники, або бленди (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)