блищатися
БЛИЩА́ТИСЯ, щи́ться, недок., рідко.
Те саме, що блища́ти 1.
Ой, в полі-полі криниченька, В ній вода блищиться (з думи);
Глянь, як хвилі від срібла блищаться і Глянь, як небо синіє вгорі! (Леся Українка);
// безос.
Став, дивлюся: в вікнах блищиться, але вікна позаслинювані, не видно нічого (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)