блищик
БЛИ́ЩИК, а, ч.
Те саме, що бли́скітка.
На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (М. Стельмах);
Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (З. Тулуб);
Долина за гаткою нагадувала полив'яну, повну місячного срібла чашу з синім, у блищиках, дном (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)