Значення в інших словниках
-
блищик —
бли́щик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
блищик —
-а, ч. Те саме, що блискітка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
блищик —
БЛИ́ЩИК, а, ч. Те саме, що бли́скітка. На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (М. Стельмах); Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (З. Тулуб); Долина за гаткою нагадувала полив'яну, повну місячного срібла чашу з синім, у блищиках, дном (В. Дрозд).
Словник української мови у 20 томах
-
блищик —
БЛИ́СКІТКА (перев. мн. — блискуча пластинка, лусочка, цятка і т. ін., що нашиваються на одяг як прикраса), БЛИ́ЩИК, ЛЕЛІ́ТКА, ЦЯ́ЦЬКА розм. Він показав нам, із кілочка знявши, Своє національне убрання, Усе в блискітках, в гаптуванні гарнім (М.
Словник синонімів української мови
-
блищик —
Бли́щик, -ка; -щики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
блищик —
БЛИ́ЩИК, а, ч. Те саме, що бли́скітка. На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (Стельмах, На.. землі, 1949, 421); Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41).
Словник української мови в 11 томах
-
блищик —
Блищик, -ка м. Блестка. Балт. у.
Словник української мови Грінченка