Словник української мови у 20 томах

блювання

БЛЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. блюва́ти.

Блювання виникає внаслідок подразнення блювотного центру, що міститься в довгастому мозку (з наук. літ.);

Отруєння спричиняє сильну нудоту й часте блювання (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. блювання — блюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. блювання — -я, с. Дія за знач. блювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блювання — син. блювейф, блювотер, буратіно, піца, птеродактиль, реверс, рига, ригалетто, фрідріхштрассе.  Словник жарґонної лексики української мови
  4. блювання — Блюва́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. блювання — БЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блюва́ти. Блювання виникає внаслідок подразнення блювотного центру, що міститься в довгастому мозку (Курс патології, 1956, 283).  Словник української мови в 11 томах
  6. блювання — Блювання, -ня с. Блеваніе, рвота.  Словник української мови Грінченка