Значення в інших словниках
-
блювання —
блюва́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
блювання —
БЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блюва́ти. Блювання виникає внаслідок подразнення блювотного центру, що міститься в довгастому мозку (з наук. літ.); Отруєння спричиняє сильну нудоту й часте блювання (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
блювання —
син. блювейф, блювотер, буратіно, піца, птеродактиль, реверс, рига, ригалетто, фрідріхштрассе.
Словник жарґонної лексики української мови
-
блювання —
Блюва́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
блювання —
БЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блюва́ти. Блювання виникає внаслідок подразнення блювотного центру, що міститься в довгастому мозку (Курс патології, 1956, 283).
Словник української мови в 11 томах
-
блювання —
Блювання, -ня с. Блеваніе, рвота.
Словник української мови Грінченка