блювання

БЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блюва́ти.

Блювання виникає внаслідок подразнення блювотного центру, що міститься в довгастому мозку (Курс патології, 1956, 283).

Значення в інших словниках

1. блювання — блюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. блювання — -я, с. Дія за знач. блювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блювання — БЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блюва́ти. Блювання виникає внаслідок подразнення блювотного центру, що міститься в довгастому мозку (з наук. літ.); Отруєння спричиняє сильну нудоту й часте блювання (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. блювання — син. блювейф, блювотер, буратіно, піца, птеродактиль, реверс, рига, ригалетто, фрідріхштрассе.  Словник жарґонної лексики української мови
5. блювання — Блюва́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. блювання — Блювання, -ня с. Блеваніе, рвота.  Словник української мови Грінченка