блюзнити
БЛЮЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., кого, що і без дод.
Зневажати, поганити кого-небудь або що-небудь святе, високе і т. ін.
[Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)