блюзнити
БЛЮЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. і без додатка. Зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін.
[Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони. Осягнеш те, за чим сюди прийшла? (Фр., IX, 1952, 212).
Словник української мови (СУМ-11)