бляхар

БЛЯХА́Р, я́, ч.

Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби.

То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Григорій Тютюнник);

// Робітник, що покриває бляхою дахи.

На читальнянім [читальному] будинку вже повзав бляхар (Л. Мартович);

Дахи – Костева стихія: він працював перед війною бляхарем (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. бляхар — бляха́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бляхар — -я, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. || Робітник, що покриває бляхою дахи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бляхар — БЛЯХА́Р (майстер, що виготовляє різні бляшані вироби; робітник, що покриває бляхою дахи); ЖЕРСТЯ́НИК (майстер, що виготовляє бляшані вироби). То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Григорій Тютюнник); Яків був нестройовиком — працював жерстяником у майстерні (О. Десняк).  Словник синонімів української мови
4. бляхар — Бляха́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -харі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бляхар — БЛЯХА́Р, я́, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Тют., Вир, 1964, 464); // Робітник, що покриває бляхою дахи. На читальнянім будинку вже повзав бляхар (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах