бляхар

БЛЯХА́Р, я́, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби.

То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Тют., Вир, 1964, 464);

// Робітник, що покриває бляхою дахи.

На читальнянім будинку вже повзав бляхар (Март., Тв., 1954, 326);

Дахи — Костева стихія: він працював перед війною бляхарем (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 393).

Значення в інших словниках

1. бляхар — бляха́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бляхар — -я, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. || Робітник, що покриває бляхою дахи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бляхар — БЛЯХА́Р, я́, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Григорій Тютюнник); // Робітник, що покриває бляхою дахи. На читальнянім [читальному] будинку вже повзав бляхар (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. бляхар — БЛЯХА́Р (майстер, що виготовляє різні бляшані вироби; робітник, що покриває бляхою дахи); ЖЕРСТЯ́НИК (майстер, що виготовляє бляшані вироби). То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Григорій Тютюнник); Яків був нестройовиком — працював жерстяником у майстерні (О. Десняк).  Словник синонімів української мови
5. бляхар — Бляха́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -харі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)