1. Словник української мови в 11 томах

бляхар

БЛЯХА́Р, я́, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби.

То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Тют., Вир, 1964, 464);

// Робітник, що покриває бляхою дахи.

На читальнянім будинку вже повзав бляхар (Март., Тв., 1954, 326);

Дахи — Костева стихія: він працював перед війною бляхарем (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 393).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бляхар — бляха́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бляхар — -я, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. || Робітник, що покриває бляхою дахи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бляхар — БЛЯХА́Р, я́, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Григорій Тютюнник); // Робітник, що покриває бляхою дахи. На читальнянім [читальному] будинку вже повзав бляхар (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. бляхар — БЛЯХА́Р (майстер, що виготовляє різні бляшані вироби; робітник, що покриває бляхою дахи); ЖЕРСТЯ́НИК (майстер, що виготовляє бляшані вироби). То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Григорій Тютюнник); Яків був нестройовиком — працював жерстяником у майстерні (О. Десняк). Словник синонімів української мови
  5. бляхар — Бляха́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -харі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)