бляха
БЛЯ́ХА, и, ж.
1. тільки одн. Листове залізо, звичайно покрите оловом.
А топірці наробили Із самої бляхи (з думи);
Іван .. із бляхи вирізав та гнув різні штукенції і собі, і сусідам (В. Дрозд);
* У порівн. Крізь зелені віти просвічувало сіре, мов .. бляха, передсвітанкове небо (П. Панч);
// Дахове залізо.
А що з того, що в мене хата вкрита бляхою? (І. Нечуй-Левицький);
Дахи будинків, як правило, тепер із вогнетривкого покриття – цементної дахівки, черепиці, бляхи (з газ.).
2. Пряжка, значок і т. ін., зробл. з такого заліза чи з іншого металу.
На грудях з бляхою ладунка (І. Котляревський);
Мав [юнга] матроського бушлата, безкозирку і мідну бляху з якорем на широкому поясі (В. Кучер);
// Металева пластинка для прикраси.
– Виводь мені коня мого... Надінь збрую із цвяхами, Із цвяхами, із бляхами (Я. Щоголів);
Корж у новій білій свитині, підперезаній поясом з дрібних срібних блях, сидів поруч із сватом (З. Тулуб);
Із чоловічих прикрас слід відзначити і бляхи для прикрашання капелюхів (з наук.-попул. літ.).
3. діал. Деко, лист.
Вкладають [печеню] на бляху .. і печуть (Сл. Гр.);
– Чую дрібне цокання підошов [дерев'яних] у камінь .. Наче хтось сипле на бляху волоські горіхи (М. Коцюбинський);
Степаниха піднімає заслонку печі і кочергою вичовгує бляху з ковбасами (В. Дрозд).
△ (1) Чо́рна бля́ха – прокат листовий, холоднокатаний, відпалений, завтовшки до 0,36 мм.
Так в цеху львівських бляхарів на пробну роботу кандидат мав зробити велику ліхтарню, яка буває на кораблях, на двадцять чотири роги, з чорної бляхи (М. Грушевський);
Видно білу, нову, криту чорною бляхою хату дядька Єлисея, збудовану минулого літа, видно клуні, сади (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)