бліденько
БЛІДЕ́НЬКО.
Присл. до бліде́нький.
Дерева тріщали на горі, зсипаючи з себе іній, сонечко сяяло бліденько, наче зблідло собі від холоду, наче теж змерзло (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)БЛІДЕ́НЬКО.
Присл. до бліде́нький.
Дерева тріщали на горі, зсипаючи з себе іній, сонечко сяяло бліденько, наче зблідло собі від холоду, наче теж змерзло (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)