блідо

БЛІ́ДО.

Присл. до бліди́й 1–3.

Маня стояла оперта на фортеп'яні й виглядала блідо (О. Кобилянська);

Блідо горять радіолампи (Д. Ткач);

Всміхається блідо й ніяково Таня: їй соромно своїх босих ніг (А. Дімаров);

Ще раз вибачай, ясочко моя, що так блідо описав тобі цю пам'ятну для мене подорож (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. блідо — блі́до прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. блідо — Присл. до блідий 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блідо — блі́до світло(перша частина складних слів – назв кольорів)(ст): Блідо-рожева суконка зайняла місце в шафі поряд із Бабциним ко́мплєтом, який Мамця ще довгий час сама носила, а я, мала, майже з побожністю торкала коронкових рукавів (Авторка)||ясно-  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. блідо — БЛІ́ДО. Присл. до бліди́й 1-3. Маня стояла оперта на фортеп’яні й виглядала блідо (Коб., III, 1956, 222); Блідо горять радіолампи (Ткач, Моряки, 1948, 131); Ще раз вибачай, ясочко моя, що так блідо описав тобі цю пам’ятну для мене подорож (Коцюб., III, 1956, 144).  Словник української мови в 11 томах