богомолець
БОГОМО́ЛЕЦЬ, льця, ч.
Той, хто ходить на богомілля.
Вона шукала його між богомольцями в Лаврі (І. Нечуй-Левицький);
Увійшовши через ворота на монастирське подвір'я, богомольці падали навколішки і так повзли через увесь двір до монастирського собору (О. Донченко);
Здавна на шляху богомольців, що вирушали в Єрусалим і Константинополь, стояв Київ, який незабаром перетворився на самостійний центр богомілля (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)