богомолець
БОГОМО́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Той, хто ходить на богомілля.
Вона шукала його між богомольцями в лаврі (Н.-Лев., II, 1956, 245);
Увійшовши через ворота на монастирське подвір’я, богомольці падали навколішки і так повзли через увесь двір до монастирського собору (Донч., III, 1956, 142).
Словник української мови (СУМ-11)