боготворець
БОГОТВО́РЕЦЬ, рця, ч.
Той, хто створює богів.
Дитина – істота за природою своєю первинно віруюча, боготворець, для якого все живе й одухотворене (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)БОГОТВО́РЕЦЬ, рця, ч.
Той, хто створює богів.
Дитина – істота за природою своєю первинно віруюча, боготворець, для якого все живе й одухотворене (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)