богошукання
БОГОШУКА́ННЯ, я, с.
1. Пошуки людиною Бога.
Однією з форм боротьби з релігійним сектантством було заслання тих, хто у своєму прагненні до богошукання полишав межі державної церкви (з публіц. літ.).
2. Релігійно-філософська течія у середовищі російської ліберальної інтелігенції початку XX ст., що проповідувала перебудову форм людського існування на основі оновленого християнства.
Усіх їх, таких різних за долями, діячів “срібного віку” об'єднувала ідеологія богошукання і богобудівництва, яка виростала з віри в силу і свободу людини (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)