богошукання

БОГОШУКА́ННЯ, я, с. Реаіоцйна релігійно-філософська течія, що поширилась серед російської буржуазної інтелігенції в роки реакції після поразки революції 1905-1907 рр.

Георгій Валентинович [Плеханов] викрив реакційний характер богобудівництва, як і богошукання (Наука.., 2, 1957, 31).

Значення в інших словниках

1. богошукання — богошука́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. богошукання — -я, с., іст. В Росії на початку 20 ст. – релігійно-філософський напрям в середовищі російської ліберальної інтелігенції, що проповідував необхідність пошуку бога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. богошукання — БОГОШУКА́ННЯ, я, с. 1. Пошуки людиною Бога. Однією з форм боротьби з релігійним сектантством було заслання тих, хто у своєму прагненні до богошукання полишав межі державної церкви (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах