богошукач —
богошука́ч іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
богошукач —
-а, ч. Прибічник богошукання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
богошукач —
БОГОШУКА́Ч, а́, ч. 1. Людина, що намагається знайти Бога шляхом філософських роздумів і споглядань. Театр набирає сенсу тільки завдяки таким самовідданим духовним подвижникам, яким був містик, філософ і богошукач Єжи Гротовський (з газ.).
Словник української мови у 20 томах