Значення в інших словниках
-
богошукач —
богошука́ч іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
богошукач —
БОГОШУКА́Ч, а́, ч. 1. Людина, що намагається знайти Бога шляхом філософських роздумів і споглядань. Театр набирає сенсу тільки завдяки таким самовідданим духовним подвижникам, яким був містик, філософ і богошукач Єжи Гротовський (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
-
богошукач —
БОГОШУКА́Ч, а́, ч. Прибічник богошукання.
Словник української мови в 11 томах