богувати
БОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Бути богом.
– Чорний і білий боги не жили в згоді і раз на рік, на святого Купала, бились за те, кому богувати (В. Гжицький);
– І дідько хотів богувати! – сміливо поглянули економісти на Солуху (М. Стельмах);
Він като-жертва, жертва-кат, страждає і богує (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)