божевільний
БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який має психічний розлад; психічно хворий.
Тихович здригнувся, глянув на двір і стрівся очима з божевільним мош-Дімою (М. Коцюбинський);
Зійшов з помосту божевільний Лір (М. Рильський);
// у знач. ім. божеві́льний, ного, ч.; божеві́льна, ної, ж. Психічно хвора людина.
Не знаю, Чи се шпиталь, чи дім для божевільних (Леся Українка);
Згадалося, як раніше вкидали упертих і непоправних політичних в'язнів у товариство божевільних (І. Багряний);
Я випадково зустріла біля Павлівської лікарні в Києві божевільних. Мене це вразило (О. Бердник);
* У порівн. Він схилив голову, щоб не так кидалась у очі права щока, яка смикалась, як божевільна, і завмер (А. Дімаров);
// Який виражає божевілля.
Простоволоса, обірвана мати лізе на скелю, світить божевільними очима (Ю. Збанацький);
Юнак засміявся і в його глибоких, трохи божевільних очах замерехтіли вогняні зірочки (О. Бердник).
2. зневажл. Нерозсудливий, нерозважливий.
– Ох, я дурна та божевільна! Забула зайти до шевця! (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Куди ти? Божевільний! Стій! Вернись! (Леся Українка);
Старого Йоселя я просто не пізнавав. Немов щез у ньому добрий, розсудливий і люблячий батько й зостався лише дражливий божевільний деспот (Г. Хоткевич);
// Позбавлений розумного змісту (про вчинки, думки і т. ін.).
Голова гаряча в дівчини і в голові такі божевільні складалися плани (А. Головко);
Твої думки, Сокіл, божевільні, але хіба наша епоха нормальна? (О. Бердник).
3. перен. Дуже великий, сильний, надмірний.
Почне молитися [Параскіца] – і не може: якась сила душить за горло, проситься з грудей божевільним криком (М. Коцюбинський);
Поїзд летів божевільною скорістю [швидкістю] (О. Кобилянська);
Максим .. ішов божевільним темпом (І. Багряний).
◇ (1) Як божеві́льний, зі сл. бігти, кричати і т. ін. – дуже сильно, нестримно, швидко і т. ін.
Раптом в цю тишу ввірвалось щось дике і щось безглузде. Як божевільний промчався козак, пригнувшись до шиї коня, і, здавалось, хрипів з ним разом (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)