божество

БОЖЕСТВО́, а́, с.

1. (з великої літери). Те саме, що Бог 1.

Людина – образ Божества, тому повинна прагнути краси первообразної, а вона дається тільки знищенням плоті (П. Загребельний);

Богоподібність душі дозволяє нам сказати: вона вища за весь зримий світ. Бо вона – частинка Божества (із журн.).

2. Те саме, що бог 2.

Північнопричорноморські митці створили також цілу галерею оригінальних образів грецьких божеств у коропластиці, скульптурі й торевтиці (з наук. літ.);

Завдяки Геродоту ми знаємо про релігійні уявлення скіфів, які були язичниками і мали розвинений пантеон давніх божеств (з навч. літ.).

3. перен. Про предмет захоплення і шанування.

[Милевський:] Чим маю вмилостивити розгніване божество? (Леся Українка);

Культ дитини, зведення її в ранг божества – атмосфера, в якій Марія Башкирцева виростала (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. божество — божество́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. божество — -а, с. 1》 Те саме, що Бог. 2》 заст. Про предмет захоплення і шанування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. божество — 1. в християнській теології назва, вживана для окреслення натури Бога (напр., б. Христа); 2. синонім бога, шанованого в політеїстичних релігіях.  Універсальний словник-енциклопедія
4. божество — БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології).  Словник синонімів української мови
5. божество — БОЖЕСТВО́, а́, с. 1. Те саме, що бог. Своїм головним божеством східні слов’яни вважали творця блискавок (Іст. УРСР, І, 1953, 36). 2. заст. Про предмет захоплення і шанування. [Милевський:] Чим маю вмилостивити розгніване божество? (Л. Укр., II, 1951, 33).  Словник української мови в 11 томах
6. божество — Божество, -ва с. Божество. К. МХ. 10. Ольга тепер здавалась йому божеством. Левиц. Пов. 284.  Словник української мови Грінченка