бозна-що
БО́ЗНА-ЩО, бо́зна-чого́, займ. неознач., розм.
Невідомо що.
Зі мною стала [Емма] такою привітною, немов я їй бозна-що доброго зробив (В. Винниченко);
Треба було кілька годин чекати автобуса до рідного Дубового, а вже звідти – бозна-чим до Блюхівки, куди мати перебралася останній рік свого життя (Є. Кононенко);
Сьогодні багато державних структур за свої послуги отримують гроші. За довідки, за підпис та за бозна-що (з газ.);
// у знач. ім. Дурниця, дурниці.
– Що це ти бозна-що верзеш?! (Панас Мирний);
– Овва... бозна-що вигадали.., – образився Іван (М. Коцюбинський);
– І чого б ото я заливався? Мабуть, подумали бозна-що! (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)