бойня
БО́ЙНЯ, і, ж.
1. Спеціально устатковане приміщення для забою худоби; різниця (див. різни́ця² 1).
На далеких бойнях ревів віл, і рев був тягучий і тривожний (М. Хвильовий);
Хотілося .. звільнити безпорадний і покірливий гурт людей, який жене він [Сафар] на продаж, як отару до боєнь... (З. Тулуб).
2. перен. Масове вбивство людей; бійня, різанина.
Увійдуть у береги річки, і вийде з берегів людська кров. Почнеться нечувана у світі бойня (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)