бойня
БО́ЙНЯ, і, ж.
1. Спеціально устатковане приміщення для забою худоби; різниця.
Хотілося.. звільнити безпорадний і покірливий гурт людей, який жене він [Сафар] на продаж, як отару до боєнь… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 187).
2. перен. Масове вбивство людей; бійня, різанина.
9-го січня була бойня в Петербурзі.. (Ленін, 8, 1949, 114).
Словник української мови (СУМ-11)