бойовий
БОЙОВИ́Й, а́, е́.
1. Пов'язаний із виконанням воєнних операцій, веденням бою.
Артем тільки вранці нарешті дізнався докладно про наслідки нічної бойової операції (А. Головко);
Капітан Чумаченко, зібравши під деревом своїх командирів рот, розтлумачує їм бойове завдання (О. Гончар);
Спробуймо оцінити бойову діяльність ОУН і УПА в роки війни на антипольському фронті (з наук. літ.);
// Признач. для бою.
Правда, перед ними він тільки раз появився у своїй бойовій зброї (Панас Мирний);
Деякі фотознімки відобразили окремі види бойової техніки (з газ.);
// Здобутий у боях.
Сім'ї у нас такої Нема і не було, Де б слави бойової Проміння не лягло (М. Рильський);
У декого на грудях виблискували бойові ордени (О. Довженко).
2. Готовий до боротьби.
Авдиторія [аудиторія] ще більше зашуміла. В кожному прокинувся бойовий дух (М. Хвильовий);
// Дуже енергійний, діяльний, активний.
– Вона не просто собі вчителька, Даньку... Бойова!.. (О. Гончар);
// Сповнений напруженої діяльності.
– День у мене сьогодні такий бойовий, – не знаю, чи впораюсь (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)