бойовик
БОЙОВИ́К, а́, ч.
1. Учасник якої-небудь бойової групи, загону і т. ін.
Як тільки зажила рана, Левко Когут вирішив вивести своїх бойовиків на операцію (І. Цюпа);
Перехід Д. Лизогуба з табору землевольців до терористичної організації був великим успіхом для бойовиків, які отримали від багатого українського поміщика значні кошти для підготовки й здійснення терактів (з наук. літ.);
Затриманий повідомив, що бойовики навесні планують помітно активізувати бойові дії проти федеральних сил (з газ.).
2. розм. Кінофільм, вистава і т. ін. із динамічним, захопливим сюжетом, заснованим на конфлікті, який розв'язується за допомогою фізичної чи військової сили.
Саме представники авангардистських течій уперше звернулися до жанру бойовика, детективу (з наук.-попул. літ.);
Поява українськомовних трилерів, бойовиків та серіалів у сучасній індустрії кіно – неминуча (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)