бойовик
БОЙОВИ́К, а́, ч.
1. Учасник якої-небудь бойової групи, загону і т. ін.
Ішли вони — гінці мільйонів і мільйонів Пробуджених, грізних, безстрашних трударів, — Московських передмість бойовики повсталі (Бажан, Роки, 1957, 212);
Як тільки зажила рана, Левко Когут вирішив вивести своїх бойовиків на операцію (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357).
2. Робітник-ударник.
Іде спочити скромний син Комуністичної партії.., бойовик-виробничник, старший майстер, один а фундаторів заводу (Вітч., 2, 1956, 100).
3. розм. Кінофільм, вистава і т. ін., що користується великим успіхом у глядачів.
Словник української мови (СУМ-11)