бокальчик

БОКА́ЛЬЧИК, а, ч., розм.

Зменш. до бока́л.

Максимум, що дозволяє Андрій з алкоголю – бокальчик вина або пива для підтримки бесіди (з газ.).

Значення в інших словниках

1. бокальчик — бока́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бокальчик — -а, ч. Зменш. до бокал.  Великий тлумачний словник сучасної мови