бокал
БОКА́Л, а, ч.
1. Скляна або кришталева посудина на ніжці для вина; келих.
Вона [співачка] сама трохи хлеснула [хлиснула] з одного бокала, зате зо всіма приязно цокалась (Панас Мирний);
З усіх боків почулись вигуки схвалення, цокання чарок, бокалів (Л. Дмитерко).
2. Велика скляна посудина на ніжці або без неї для пиття пива.
Біля кіоску пінились бокали, Бідовий хлопець пиво розливав… (В. Симоненко).
3. Кількість рідини, яка вміщується в такі посудини.
Лікарі, як правило, не забороняють вагітним випити бокал червоного сухого вина (із журн.);
На святі пива мешканець Рівного за п'ятнадцять хвилин випив 15 бокалів пива (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)